Чому ми всім радимо обов’язково сіяти на грядках сидеральні культури? Бо вони оздоровлюють грунт! Але як це працює насправді?
Перш-за все, треба розібратись, що таке грунт? І чому українські чорноземи – то дійсно скарб, який треба берегти як зіницю ока?
Визначення дуже спрощене, науковці б сварились, але суть така: грунт – це особливе природне тіло, що складається із суміші мінеральних та органічних речовин. Також до його складу входять рідини, гази, невід’ємною частиною грунту є його живі організми: одноклітинні рослини, в тому числі:
- водорості;
- гриби;
- бактерії;
- корені звичайних рослин;
- грибний міцелій;
- а також продукти їх життєдіяльності.
Саме тому за науковою класифікацією грунт займає проміжне положення між неживою і живою природою. А нам, садівникам, значно корисніше розглядати грунт як живий організм або екосистему, де все впливає на все.
Приклад розподілу різних речовин у різних типах ґрунтів
Від чого залежить родючість грунтів
Родючість грунту залежить від вмісту гумусу! Ви напевно чули ще в школі десь, що “За 100 років утворюється шар родючого грунту всього в 5 см”. Приблизно так воно і є. Залежно від того, які мінерали лежать в глибині грунту, який клімат цієї місцевості, які рослини тут ростуть, залежить те, як швидко утворюється гумус.
Власне, саме в Україні, зокрема в Дніпропетровській області, одні з найкращих в світі умов для утворення гумусу.
Що таке гумус? Якщо дуже спрощувати, то це суміш специфічних білків, цукрів і кислот, що утворюються при компостуванні рослинних решток. І вони є основним джерелом живлення усіх інших рослин.
Існує спокуса сказати, що чим більші за розміром рослини ростуть в певній місцевості, тим більш плодючий там грунт. Але якщо відкрити карту чорноземів України за то побачимо, що найбільш чорноземні території це степ і лісостеп.
Як же так? Тут ключову роль відіграє степова рослинність. Особливість її дуже проста: корені значно, прямо значно більші, ніж наземна частина!
Зовні – трава та й трава. Але під землею – корені, які йдуть на таку глибину, що все це схоже на ліс догори дригом. Величезна маса!
Вплив вуглецю на ріст рослин
Тепер розкажемо про таку штуку, як утримання вуглецю. Всі ж знають, що рослини поглинають вуглекислий газ, а назад віддають кисень. Вуглекислий газ має формулу СО², кисень – О². Куди дівається С? Вуглець лишається в рослинах, бо є основним будівельним матеріалом.
Саме тому ліси є одним з найефективніших засобів проти глобального потепління – вони накопичують і утримують вуглець десятки, іноді сотні років. А то й тисячі, якщо згадати, що вугілля, нафта та газ – це в основному і є різні сполуки вуглецю, що утворились мільйони років тому з….. рослинних решток!
Ну і накопичують дерева не лише вуглець, а й усі інші поживні речовини так само.
- Чорноземи цінні своєю родючістю.
- Родючість забезпечується гумусом.
- Гумус – це майже на 100% продукт розкладання рослин.
- Дерева поживні речовини накопичують і повернуть назад в землю лише через кілька десятків років.
- А трави відмирають щороку і повертають накопичені речовини назад в землю. А іноді і по кілька разів на рік, якщо у рослини зовсім коротенький період вегетації.
Прийшов час розібратися, до чого тут корені рослин?
- Це чимала маса рослинних решток, що через декілька років утворить при перегниванні гумус.
- Корені рослин формують специфічний мікроклімат всередині грунту, який і є сприятливим середовищем для утворення гумусу. І про це ми більш детально розкажемо в наступному пості.
Що впливає на родючість грунтів
Отже, ми визначились, що гумус – основа родючості ґрунтів, і він утворюється в основному з рослинних решток. Чим їх більше, тим більше гумусу. Але є одне “але”. Не всякі рештки перетворюються на гумус, он деякі стали кам’яним вугіллям.
Що ж треба для того, щоб був саме гумус? В основному – мікроорганізми, причому у великій кількості і різноманітті. Причому і бактерії з царства тварин, і мікроскопічні гриби.
Про гриби розказати найпростіше, бо у нас в доступі дуже конкретний і багатьом відомий гриб – триходерма. Так, та сама триходерма, яка є у нас в продажі у вигляді біофунгіциду і яку багато хто активно використовує в саду і на городі.
Триходерма насправді цілий рід грибів, але усі вони, хтось більш активно, а хтось менш – розкладають рослинні рештки. Власне, є цілий клас препаратів – біодеструктори, що використовуються великими агрокомпаніями на полях.
Дія їх зрозуміла – вони в процесі свого росту і харчування за допомогою ферментів розкладають складні структури до значно простіших, які можуть засвоїти.
Власне, від 35 до 60% рослинних решток складає целюлоза. Та сама тверда нерозчинна речовина, з якої складаються стовбури дерев і з якої виробляють папір. Рослини целюлозу не їдять, тому її обов’язково мають розкласти до простіших речовин триходерма та інші гриби і бактерії. Причому, що нас особливо цікавить в цьому випадку, в природі це можуть зробити виключно мікроорганізми!
Значить ми маємо другий цілком зрозумілий крок підвищення родючості – створити сприятливе середовище для мікроорганізмів.
І саме ті мікроорганізми, що нас цікавлять, здебільшого відносяться до класу аеробних. Тобто таких, яким для життя обов’язково потрібен кисень. А сидерати допомагають його отримати.
От ми і добрались нарешті до розповіді, власне, про сидерати.
Вплив сидератів на утворення гумусу
Ми вже зрозуміли, що для утворення гумусу критично необхідні гриби та аеробні бактерії, яким для життя критично потрібний кисень. Причому не тільки на поверхні, а й в глибоких шарах грунту, де ці істоти живуть.
Як же кисень там опиняється? Проникає по порах і каналах, що в грунті завжди існують, більшою чи меншою мірою.
От уявіть собі гарний, добре перепрілий, злегка вологий компост. Він завжди сипучий, зібраний ніби у маленькі окремі грудочки. Таке утворення грудочок – один з наслідків великого вмісту гумусу, він ніби склеює трохи часточки, утворюючи легку і сипучу текстуру з помітними, наповненими повітрям порами.
Згадайте грунт піщаний. Він ніби теж легкий і сипучий, там необхідні нам, точніше мікроорганізмам, проміжки виникають легко, але і руйнуються від найменшого поруху.
Або земля з великим вмістом глини. Якщо там уже утворилися якісь ходи і канали, то це надовго. Але от утворюються вони там… Ну дуже проблемно! Частіше грунт більше схожий на пластилін після дощу або на камінь в посуху, ніж на сипучий зрілий компост.
І, власне, саме для цього ми і сіємо сидерати. Їхні корені розростаються, а потім відмирають, утворюючи такі необхідні нам канали. А по каналам вглиб йде вода і повітря, таке необхідне мікроорганізмам для розкладання зеленої маси вашої гірчиці чи вівса на справжнє золото – гумус.
І так, ми з’ясували, що як мінімум половина користі від сидератів – це їх корені, що розрихлюють грунт. Корені створюють структуру з тоненьких канальців, через які вглиб проникає вода та повітря, необхідне для життя бактерій. А бактерії переробляють рослинні рештки на гумус, який є основою родючості.
Чи треба додатково пояснювати, чому ділянку, на якій росли сидерати, не треба перекопувати чи переорювати? Бо таким чином руйнуються утворені канальці і зводиться нанівець половину зробленої роботи.
Як правильно звільнити грядки?
Якщо це осіння посадка, тим більше пізня і сидерати не почали цвісти до морозів, то потрібно залишити їх стояти. Таким чином грунт буде захищеним від перемерзання і на ньому затримається сніг.
Морози або вб’ють рослини і весною вони самі ляжуть і згниють, або приберете їх звичайним способом.
Що робити, якщо сидерати восени заквітли? Виполоти! Можна взяти звичайну сапку або плоскоріз – і все зрізати сантиметри на два нижче рівня грунту. Саме там знаходиться так звана точка росту. І якщо зробите різ під нею, то наново сидерати уже не відростуть.
А все зрізане треба залишити на грядці в якості мульчі.
Якщо ж сидерати посіяні навесні, то є два варіанти. Перший – повністю аналогічний осінньому: все виполоти і залишити на грядці.
Другий варіант підходить якщо сидерати не встигли нарости великі, а ви садите крупненьку розсаду. Тоді можна просто прорвати в сидератах віконця, посадити що там треба, а вони хай ще трохи поростуть. Потім теж сполоти.
Цей варіант не підходить для посіву насінням, бо ви просто загубите свої сходи між сидератами, а от з, наприклад, помідорами, цілком зручно. Сидерати ще й стримають буйні весняні бур’яни.
Саме виполювання, а не перекопування сидератів дасть вам пухкі, структуровані і поживні грядочки. Та ще й спині легше! З усіх боків одні плюси.